Пряники: чоловічки, серця та будиночки

Джинджербред, лебкухен, лекерли — язик можна поламати, вимовляючи назви пряників! У різних країнах пряники готують по-різному — з різного тіста, різної форми, по-різному прикрашають. Але яким би не був рецепт, пряник — це завжди аромат свята. Тому, якщо хочете свята — готуйте пряники. А ми розповімо про найпопулярніші.

Англійські пряничні чоловічки — Gingerbread

Мода на пряничних чоловічків — джинджербредів — прийшла до нас із США. Напевно, всі пам'ятають персонажа з яскравими ґудзиками з мультфільму «Шрек». Але самі пряничні чоловічки родом не з Штатів, а з Англії.
Так-так, вперше фігурні пряники з’явилися при дворі англійської королеви Єлизавети I. При цьому, кажуть, ці пряники дуже нагадували деяких важливих гостей королеви.
Англійські імбирні пряники готували на меду або патоці, а випікали різних форм, а інколи навіть прикрашали тоненькими листочками золота. «Gingerbread» дослівно в перекладі означає «імбирний хліб», тому обов'язковий інгредієнт пряників — звісно, імбир. Він надає випічці неповторний аромат.
Сьогодні імбирні пряничні чоловічки — один з кулінарних символів Різдва. Цим чоловічкам часто малюють обличчя, а ґудзики — обов'язково. Розфарбовують пряники зазвичай глазур'ю або шоколадом.

Німецькі пряники — Lebkuchen

Німеччина славиться своїми пряниками — лебкухенами.
У назви «Lebkuchen» є дві версії походження: від старонімецького «lebbe», що означає «солодкий пиріг», або від латинського «libum» — «лепешка».
Лебкухен — дуже м'які пряники, їх готують на вершковому маслі та меді. А ще вони дуже пряні: у складі — ізюм, апельсин, імбир, кориця, гвоздика, лимонна цедра та какао. І прикрашають глазур’ю.
Особливо популярні тверді та плоскі лебкухени, які випікають у формі серця і підвішують на стрічці.
Крім них, відомі на весь світ франкфуртські та нюрнбергські пряники. Їх пекли ще з середньовіччя, і вони відрізняються складом.
Франкфуртські пряники — традиційне різдвяне печиво з Франкфурта-на-Майні — готують з марципанової маси. Рецептів кілька, з борошном чи без. Для приготування франкфуртських пряників використовують дерев'яні форми, а на вирізані по формі пряники наносять малюнки.
Нюрнбергські — це горіхові пряники з мінімальним вмістом борошна, а то й взагалі без нього. Зазвичай це великі, круглі, глазуровані шоколадом або без глазурі, солодкі пряники з темною начинкою, а також білі пряники. Часто в них є мигдаль і цукати.
Цікаво, що такі пряники можуть виготовлятися тільки в Нюрнберзі, оскільки «Нюрнберзький пряник» — це охоронювана торгова марка.

Пряничні будинки — Німеччина

Пряничне тісто для лебкухенів використовують і для будівництва пряничних будинків, які зараз популярні не тільки в Німеччині.
Кажуть, що ще давні римляни ліпили з тіста своєрідні «житла» для богів — це був оберіг для дому. Сучасні пряничні будинки стали популярними після публікації казки братів Грімм про Гензеля та Гретель, де за сюжетом діти потрапили в полон до відьми, що жила в цукровому будинку.
В сучасних пряничних будинках не живуть відьми — це символ свята, краси і гарного настрою. А ще — чудовий спосіб фантазувати: чим тільки не прикрашають пряничні будинки!

Швейцарські пряники — Lackerli

Лекерлі — прянична пам’ятка швейцарського міста Базель.
Маленькі прямокутні пряники, покриті тонким шаром глазурі. Основні інгредієнти — борошно, цукор, мед, горіхи, лимонні та апельсинові цукати, кориця, мускатний горіх та гвоздика. Кажуть, що колись для замісу тіста на швейцарські пряники наймали носіїв на вокзалах — необхідна була велика сила.
Це ті самі пряники, яким потрібно дати час для дозрівання (як штоллену). Тобто, одразу після випічки вони жорсткі, але так і повинно бути. Полежавши тиждень-два, вони знову стануть м'якими.
Якщо ж вам не терпиться спробувати лекерлі — не кусаємо, а ламаємо на шматочки — нехай вони тануть у роті.

Італійські пряники — Cavallucci di Siena

В перекладі з італійської «cavalluccio» — це «кінь». Але італійські пряники кавалуччі з міста Сієна — cavallucci di Siena — насправді ніякого відношення до коней не мають.
Це просто маленькі, овальні пряники. Але для їх приготування в тісто додають одну з популярних тосканських пряних сумішей — spezie fini (перекладається як «тонкі спеції»). Для цього мускатний горіх, паличка цейлонської кориці, горошини духмяного перцю, гвоздика і мигдаль товчуть у ступці.
Для приготування самих пряників спочатку готують сироп, додають «тонкі спеції», подрібнені грецькі горіхи, апельсинові цукати, аніс, а в кінці борошно і вимішують щільне тісто. З нього формують овальні прянички розміром 4,5×3 см.