Інтерв'ю для «ЗаграNица»

Майстер-кондитер та переможниця українського шоу «Мастер Шеф» Єлизавета Глінська розповіла виданню «ЗаграNица», чому вона залишила викладання вокалу в музичній школі та роботу арт-директора у Shiseido, почавши нове життя. Ми обговорили її досягнення після успіху на телебаченні, чим допомагає професія художника-гримера і, звичайно, враження Єлизавети від улюбленого Парижа!

Єлизавета Глінська в 2012 році стала переможницею проєкту Мастер Шеф 2. У нагороду вона закінчила базовий курс кулінарного мистецтва і повний курс кондитерського мистецтва в академії Le Cordon Bleu в Парижі. Сьогодні вона проводить майстер-класи, веде блог, пише книгу, розробляє десертні карти для ресторанів, а також готується до відкриття власного кондитерського бутика.

«ЗаграNица»: Як почалася ваша кар’єра кондитера?

Єлизавета Глінська: З участі у шоу Мастер Шеф. Навчання кондитера стало для мене третім за рахунком. Я відчувала, що хочу вчитися, але не знала, з чого почати. Багато хто відмовляв: «На п’ять років піти в нову сферу — це ризик». Після перегляду фільму Джулі та Джулія, де головна героїня навчається в Le Cordon Bleu, я зрозуміла, що хочу туди вступити. Але стримувала вартість навчання — 33 тисячі євро п'ять років тому. Коли побачила, що на шоу Мастер Шеф розігрують грошовий приз і навчання в Le Cordon Bleu, я заповнила анкету.

«ЗаграNица»: Як думаєте, що допомогло вам перемогти?

Є.Г.: Напевно, впевненість у собі. (Посміхається.) Мене дуже виручала презентація: якщо зі смаком можна було посперечатися, то красива подача врятувала! Суддям було важко видати мені чорний фартух, коли на тарілці все виглядало естетично.

«ЗаграNица»: Вам більше цікаво бути успішною та відомою чи сам процес?

Є.Г.: У мене немає розмежувань у часі — все сприймаю як одне ціле. Я знаю, що зроблено багато, але не відчуваю себе «вичавленим лимоном». Зараз мені здається, що я розправила крила, а труднощі забулися.

«ЗаграNица»: Париж вам сподобався? З’явилися улюблені місця?

Є.Г.: У Парижі я побувала ще до початку кулінарної кар’єри. Місто захопило мене! Багато хто говорить, що там брудно, але я бачила лише неймовірну архітектуру! Врешті вдалося провести в Парижі більше року, і не як турист. (Посміхається.) Не було відчуття, що я там чужа. Наприклад, у місті кілька разів на тиждень працюють ринки, після яких залишається запах риби — туристам він не подобається, а мені пахне смачно!

«ЗаграNица»: Чи змогли б ви там жити постійно?

Є.Г.: Ні. Я не змогла звикнути до менталітету. Там добре, але вдома краще. Я взяла максимум і привезла все додому.

«ЗаграNица»: Якій кухні ви надаєте перевагу?

Є.Г.: Середземноморській, французькій Одного разу довелося готувати жабу — було складно, але впоралася. Ще я фанат різноманітних соусів! Зараз основну увагу приділяю кондитерському мистецтву.

«ЗаграNица»: Як вдається залишатися у формі, маючи стільки десертів навколо?

Є.Г.: Я їм багато солодкого, але докладаю зусиль, щоб залишатися у формі — займаюся спортом, дотримуюсь розвантажувальних днів. Зазвичай я не їм класичні великі торти: тільки вишукані десерти маленькими порціями. І то, не завжди до кінця.

«ЗаграNица»: Який ваш улюблений десерт?

Є.Г.: У мене немає улюбленого десерту, але є улюблені поєднання — кисла вишня, лаймовий крем, маракуя, малина з фісташками, дор блю та груша.

«ЗаграNица»: Як обираєте місце, де поїсти за кордоном?

Є.Г.: Чесно кажучи, я не читаю відгуки — у кожного своя думка. Уникаю туристичних місць, де кухня зазвичай не дуже хороша. На окраїнах, в «глухих куточках», часто набагато смачніше. Сама досліджую місцевість.

«ЗаграNица»: Яку країну чи місто ви могли б виділити для себе?

Є.Г.: Дуже люблю Барселону, Іспанію — більше, ніж Італію. І мені сподобався Маастрихт у Нідерландах. Я була там проїздом і випадково вийшла на одній зі станцій. Цілий день гуляла по місту, і з'явилося відчуття, ніби я там жила раніше. Хочу повернутися!

«ЗаграNица»: Де можна спробувати ваші десерти?

Є.Г.: Поки що ніде. Можна приготувати за моїм рецептом або зі мною на майстер-класі. Я зараз працюю над книгою, коригую і фотографую.

«ЗаграNица»: Складно писати книгу?

Є.Г.: Не дуже — складніше коригувати й знайти хорошого фотографа.

«ЗаграNица»: Де ви черпаєте натхнення для нових десертів?

Є.Г.: Спостерігаю. (Посміхається.) У мене хороша фотографічна пам’ять, а ще допомагає друга освіта — художника-гримера, особливо знання з кольорознавства. Іноді починаю готувати один десерт, а народжується інший.

«ЗаграNица»: Що допомагає вам у професійній діяльності?

Є.Г.: Потрібні люди й розмови. Знаю, що якщо питання не вирішується зараз, відповідь обов’язково з’явиться згодом. Все інтуїтивно.

«ЗаграNица»: Яку б пораду ви дали людям, які хочуть змінити життя, але бояться?

Є.Г.: Я відчувала, що перебуваю «не на своєму місці». Як тільки займаюся улюбленою справою, відчуваю швидкий розвиток і радість. Не варто боятися змін — я починала з нуля не раз. Мені говорили: «Будеш мити підлогу!» Але я вирішила ризикнути. Завжди можна повернутися назад.

«ЗаграNица»: Ваш ідеальний торт?

Є.Г.: Я ніколи не буваю задоволена своєю роботою. Моє улюблене висловлювання: «Треба ще допрацювати!» (Сміється.)

Інтерв'ю Лізи Глінської для zagranitsa.com