МайстерШеф: перехід рубікону

Останній тиждень проекту. За спиною чотири шалено напружені місяці, боротьби, нервів і фізичної активності. Та я отримую кітель. КІТЕЛЬ! Чи я була щаслива? Мабуть, так. Але морально я була настільки виснажена, що, напевно, просто не могла реагувати бурхливо і активно. Емоція була, але це була емоція на останньому подиху...

Отримання кітеля стало для мене початком переходу від аматора до професіонала. Такий своєрідний рубікон. Саме так я відчула цей момент на проекті "МайстерШеф". Хоча на сьогоднішній день вже розумію, що кітель — це лише 1% успіху. На щастя, на той момент я ще не мала ні досвіду, ні професіоналізму, ні розуміння, щоб це усвідомити. Був кітель. Тому коли я його отримала, то відчула, що роблю перший крок у професію кухаря. Я більше не аматор.

На одному з останніх конкурсів я ледь не знепритомніла. Ми стояли перед суддями та слухали завдання. І тут я раптом відчула галас і зрозуміла, що нічого не чую. Щось відбувається, а я нічого не чую. І почала переживати, що можу зомліти або ще щось. Покликала на допомогу, мені поміряли тиск. У результаті мій пульс становив 156 ударів. Ви можете собі тільки уявити, що діється з нами на конкурсах! Принаймні, зі мною так точно. І це сталося, коли я просто стояла і слухала завдання. Сам конкурс ще навіть не розпочався. Тож чи варто дивуватися, що на проекті я втратила 9 кг.

У мене є спідничка джинсова розміром XXS. Я купила її за часів проекту «МайстерШеф». І моя сестра, Танюшка, постійно поривається її викинути. Каже: ну куди ти її одягатимеш, цю мікро-спідничку? Але я не можу з нею розлучитися. Вона — частина моїх спогадів. І, можливо, колись я її навіть повішу на стіну — як нагадування про те, що для мене проект «МайстерШеф» був два в одному: і приготуй, і схудни...