Анна Павлова: десерт, як балерина

Майже 100 років Нова Зеландія та Австралія сперечаються, чий же насправді цей десерт. Новозеландці стверджують, що автор десерту — їхній шеф. «Ні, це у нас його вигадали!» — повторюють австралійці. У відповідь можна було б сказати — та яка, власне, різниця, чий десерт?! Але йдеться про улюблений багатьма легкий, ніжний, повітряний і хрусткий десерт «Анна Павлова»…

«Анна Павлова» — це знаменитий торт-безе з фруктами, названий на честь знаменитої російської балерини Анни Матвіївни Павлової. Балерина була настільки популярною, що в її честь називали парфуми, цукерки, морозиво та навіть жаб'ячі лапки. Ну і торт.

У 30-х роках минулого століття, у 1926 році, велика балерина гастролювала Австралією та Новою Зеландією. Власне, саме звідси й почалася міжнародна суперечка за авторство десерту «Павлова».

Згідно з однією з версій, торт вигадав шеф-кухар готелю «Веллінгтон» у Новій Зеландії. Він готувався до зустрічі великої балерини і, приготувавши торт, вигукнув: «Такий же повітряний, як Павлова!» Так торт отримав своє ім’я.

Але є й інша версія — нібито торт Павлова був вигаданий значно пізніше, в 30-ті роки, австралійським шефом Гербертом Саксом, який працював у готелі «Esplanade» у Перті. У 1929 році саме в цьому готелі під час гастролей зупинялася балерина. Кілька років по тому після візиту Павлової господиня готелю Пакстон попросила Сакса вигадати фірмову страву. Після різних експериментів він представив своє створення, побачивши яке, вона вигукнула: «Це — як світло, як... Павлова!» Це сталося в 1935 році, вже після смерті Павлової.

Є ще факти. В Оксфордському словнику англійської мови йдеться про те, що перший рецепт під назвою «Павлова» з'явився в 1927 році в кулінарній книзі новозеландської желатинової компанії. Але це було не торт, а багатошарове желе... Однак новозеландці вважають, що будь-який рецепт під назвою «Павлова» — це доказ того, що це їхнє винахід.

Австралійці заперечують: навіть якщо новозеландці вигадали назву, то все одно це вони вигадали десерт Павлова, який зараз відомий у всьому світі.

Але й це — теж під питанням. Новозеландський дослідник Ендрю Пол Вуд і австралійська дослідниця Анабель Утреч виявили, що перший десерт з назвою «Полуниця Павлова» датований 1911 роком. Цей десерт нагадував фруктовий лід з глазур'ю, прикрашений свіжими ягодами — ним пригощали публіку Нью-Йорка кілька місяців після американських гастролей балерини.

Є й ще цікавіша версія. Сам рецепт десерту «Павлова» взагалі міг приїхати до Австралії та Нової Зеландії на упаковці коробки крохмалю з Америки: виробник крохмалю просто помістив на упаковку рецепт меренги. В меренгу десерту «Анна Павлова» справді міститься крохмаль, на відміну від французької меренги...

Поки Австралія та Нова Зеландія ламають списи, відстоюючи своє право на авторство, весь світ насолоджується десертом. Готують десерт «Павлова», як правило, з безе, збитих вершків, а верхній шар — з ягід або шматочків тропічних фруктів. У Новій Зеландії та Австралії віддають перевагу полуниці у поєднанні з м’якоттю маракуї, у Великій Британії — малині. Випікають «Павлову» у вигляді торта або порційно, прикрашаючи кожну порцію окремо. Всього відомо понад 600 рецептів десерту «Павлова».

Покроковий рецепт десерту «Анна Павлова» можна знайти в книзі «Від простого до складного з Єлизаветою Глінською».

---